Ігроманія

     Ігроманія (ігрова залежність, лудоманія, гемблінг)- захворювання, яке характеризується великою  і невтомною патологічною тягою до азартних ігор, у 90% випадків – ігрових автоматів.

          Якихось 15-20 років назад про випадки залежності від ігрових автоматів ми – і пересічні люди, і лікарі чули  лишень краєм вуха, та й то тільки завдяки засобам масової інформації. Знали, що десь там далеко на Заході є якісь казино, у яких багаті, пересичені капіталізмом люди, з посмішкою залишають свої гроші, програвши їх у рулетку чи на автоматах. Коли в кінці 90-х віяння західного світу докотились до нас, думаю, ніхто не чекав масштабу наслідків цієї нехитрої забави. Роздумувати про етичну сторону питання немає сенсу. Якщо у окремих осіб є потреба до хибного азарту, а держава цій хибній забаві не перешкоджає, то завжди знайдуться люди, котрі, використовуючи людські вади, захочуть заробити на них. Так було і так буде. Та минуло кілька десятків років, і  ми спостерігаємо, що  відвідувачі залів ігрових автоматів зовсім не багачі, а звичайні люди – таксисти, студенти, безробітні, дрібні бізнесмени і навіть пенсіонери! Що примушує людей добровільно, з дня на день віддавати свої (чи не свої, а випрохані у матері, взяті в борг) гроші розпорядникам цих закладів?

          Азарт, пристрасть, потяг до ігор закладені в деякій мірі у кожній людині. Ігрова програма входить у систему виховання і навчання, як у дитячих садочках, так і в школах, від потішної гри у пісочниці до таких  культурно – масових заходів, як спортивні змагання, КВК ті подібні. Вони розвивають як фізично, так і духовно. Спостерігаючи, як діти годинами граються, у дорослих не виникають думки, що дитина залежна від іграшок – любов до ігор є нормальним станом у дитячому віці. З часом бажання гратися пропадає, але не зовсім – воно просто перероджується у інші форми, які характерні для дорослих:мисливство, рибалка, в’язання, кулінарія, любов до спорту…

          З появою комп’ютерних технологій, розповсюдженого застосування ігрового бізнесу, можливість пограти на ігровій приставці у «Mortal Gombat» чи інші, більш витончені ігри,  з’явилась у всіх. Але через  невисоку завзятість до  ігрових  забав  у дорослих, зазвичай, швидко проходить азарт  та  пригасає цікавість до процесу гри. Існує думка, що ігроманами стають ті, хто не награвся у дитинстві. Точка зору спірна, але має право на існування. Інша категорія залежних формується з числа тих людей, котрі спробувавши зіграти на автоматі, несподівано виграли значну суму грошей, Окрилені легкою здобиччю, вони грають знову й знову. Процеси збудження у момент гри супроводжується підвищеним змістом у крові адреналіну, серотоніну, катехоламінів – речовини, які у звичайної людини підвищені лише у момент стресу чи ситуації, подібній їй (спорт, зізнання у коханні, здача екзамену та інші).Часте і тривале підвищення рівня вмісту цих речовин веде до зворотньої реакції при їх зниженні – астенії, в’ялості, байдужості, а у деяких випадках і до депресії. Виникає замкнуте коло: з одного боку - підвищений настрій, близький до ейфорії – біля автомату, а з іншого боку, поза грою-знижений, на фоні непорозумінь з дружиною(кому ж сподобається чоловік, що залишає всі гроші однорукому бандиту).

          Ступінь  залежності від азартних ігор спеціалістами оцінюється подібною до наркоманії, оскільки процеси соціальної дезадаптації подібні – ті ж безвідповідальність, брехливість, наполегливість у  отриманні грошей для  чергової порції задоволення, відсутність цікавості до всього, якщо це не пов’язано з його джерелом утіхи. Переконати ігромана змінити спосіб   життя дуже важко. Усе в умовах гри сприяє формуванню стійкого патологічного рефлексу – темна кімната, кольорові мінливі вогні, доброзичливість персоналу – тут він свій! Думки про регулярні програші витісняються з свідомості помилковими висновками. Гравець без краплі сумніву може брати в борг, витягти у матері хитрістю і обманом залишки пенсії, взяти кредит у банку! Мотивація цих вчинків самого гравця зводиться до бажання віддати борги!!!, та при детальному з’ясуванні можна зрозуміти, що  гроші потрібні лише для того, щоб безперервно  знаходитися у процесі гри.

          Природа не змогла сформувати у людини захисні механізми від даної проблеми. Можливості мозку з обробки вхідної інформації залишились на рівні мозку людини, скажімо, XVII століття. Об’єми  вхідної інформації виросли ж  у десятки разів. На фоні урбанізації, зниження зв’язку з природою,невміння організувати відпочинок, захоплення свідомості підростаючого покоління комп’ютерними технологіями, що швидко розвиваються, ми можемо припустити, що проблема ігрової залежності буде рости.

           Будь – яку хворобу легше попередити, аніж вилікувати. Профілактика ігроманії повинна проводитися як на державному рівні, так і в сім’ях. Важливо вже сьогодні максимум уваги приділяти дітям, дозувати їхній час, проведений біля комп’ютера, насичувати їх вільний  час спортивними і культурними заходами, проводити роз’яснювальні бесіди з ранніх років.

         Та якщо виявляється,що в сім’ї є гравець, котрий   регулярно просаджує гроші на ігрових автоматах – не чекайте, коли великий грошовий борг штовхне його на нерозсудливі  вчинки! Заходи вживати необхідно  відразу при виявленні проблеми. Головне у лікуванні ігрової залежності – це повна  і рішуча відмова від азартних ігор. Такий позитивний кінець хвороби можуть забезпечити лише спеціалісти з лікування ігроманії.